Розвиток комунікативно – мовленнєвих умінь учнів початкової школи
Реформування загальноосвітньої школи в особистісно-орієнтовану, розвивальну
зумовлене потребами цивілізованого демократичного суспільства в Україні. У
контексті цих суспільних потреб особливо значимою є основна мета початкової
мовної освіти, яка визначається провідною функцією рідної мови׃ плекання
національно свідомої, духовно багатої, творчої особистості, яка володіє
вміннями комунікативно доцільно вживати мовні засоби у різних сферах і видах
мовленнєвої діяльності.
Уміння працювати
з інформацією упродовж життя: здобувати її, переробляти, застосовувати для
індивідуального розвитку і самовдосконалення, передавати і в результаті —
уміння спілкуватися повинно стати невід’ємною рисою життя людей ХХІ століття, а
«Розвиток мовлення має набути статусу провідного принципу навчання рідної
мови», — зазначається у Державному стандарті початкової загальної освіти.
Актуальність проблеми формування комунікативної компетентності молодших
школярів обумовлюється і сучасними тенденціями в освіті. Комунікативна
компетентність – це не просто навички застосування мовних і немовних засобів в
конкретному контексті і ситуації спілкування, уміння ефективно впливати на
співбесідника, а й уява про діяльнісну мету свого мовлення, усвідомлення
комунікативного сенсу спілкування, творче володіння лексичним запасом і
необхідними граматико-синтаксичними схемами.
Мовленнєвий
розвиток учня дуже важлива умова його успішного навчання. Чим більше дитина
читає, переказує, слухає, тим краще розвивається її пам’ять, а, отже, тим легше
їй засвоювати знання з усіх навчальних дисциплін, які вивчаються в початкових
класах. Забезпечити мовленнєвий розвиток молодших школярів - це означає навчити
їх грамотно висловлюватись в усній і писемній формах мовлення, дотримуючись
фонетичних, орфоепічних правил, застосовувати ці правила у повсякденній практичній
мовленнєвій діяльності. Для розробки
методики розвитку умінь мовленнєвої діяльності учнів початкових класів особливе
значення мають роботи вчених Т. Ладиженської, М. Львова, М. Вашуленка, І. Ґудзик,
О. Хорошковської, М. Варзацької.
Враховуючи
актуальність визначеного питання, метою моєї педагогічної діяльності є сформувати компетентну
особистість молодшого школяра на основі розвитку пізнавального інтересу,
забезпечити гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності.
Шляхи формування у
молодших школярів умінь мовленнєвої діяльності :
□ збагачення
словникового запасу учнів і удосконалення граматичної будови їх мовлення;
Виділяю такі напрямки
словникової роботи׃
- збагачення словника, тобто засвоєння нових слів та нових значень слів, що раніше школярам були невідомі;
- уточнення словника, тобто поглиблення розуміння уже відомих слів, з’ясування відтінків у значенні між синонімами, добір антонімів, аналіз багатозначності;
- активізація словника, тобто використання якомога більшої кількості слів у мовленні кожного учня, введення слів у речення, засвоєння сполучуваності слів з іншими словами, доцільність їх використання в конкретному тексті;
- вилучення не літературних слів, русизмів, що вживаються іноді молодшими школярами, виправлення помилок у наголошувані та вимові слів.
□
засвоєння норм української літературної вимови;
□
формування в учнів умінь і навичок сприймати і відтворювати, чути та будувати власні усні й писемні висловлювання.
Працюючи над пошуком
ефективних методик, технологій, які б забезпечували ефективність, якість та
результативність поставленої мною мети, допомогли мені вирішити поставлені
завдання, я побудувала свою практичну діяльність за трьома основними аспектами:
- інноваційним;
- діяльнісним;
- психолого-педагогічним.
Зупинимося детально на
кожному аспекті формування комунікативних компетентностей.
Інноваційний
аспект реалізую
в використанні спеціальних вправ і завдань, що мають практичну спрямованість і
високу результативність, створюю на кожному уроці умови для спілкування. Уроки
української мови, розвитку мовлення надають великі можливості для ознайомлення
учнів з найважливішими правилами усного та писемного мовлення і спілкування,
практичного засвоєння формул ввічливості, що виховують мовну культуру,
інтелігентність. Зокрема, це такі вправи, як «Добери слово», «Знайди зайве
слово», «Конструктор», «Словникові сходинки»,
«Відшукай цікаві слова», «Безкінечне речення», «Добери влучне словосполучення»,
«Знавці прислів’їв», «Намалюй казку». Ці вправи
створюють умови для формування вмінь
уважно і вдумливо слухати, відтворювати та аналізувати почуте, побачене,
прочитане, говорити доречно, чітко, правильно.
використовую:
- різні форми переказів (стислий; вибірковий; творчий ; з творчим доповненням, під час яких діти вчаться володіти власним голосом, а також мімікою і жестами імітувати персонажів);
- діалоги (створення діалогів за малюнками; за поданою ситуацією; за опорними словами; прогнозування закінчення діалогу. Теми для діалогів даю різні: традиційні («У магазині», «На зупинці» , «Знайомство»), фантастичні («Зустріч Дідом Морозом», «Квітка і сонечко»). Це зацікавлює, розвиває творче мислення, мовлення, уяву. Дітям дуже подобається працювати в парах і втілювати своє бачення розмови в діалозі
- складання творів (за сюжетним малюнком; початком та кінцівкою; малюнком і запитаннями; на основі власних спостережень ).
Також
використовую вправи, що сприяють розвитку мовно-мовленнєвих умінь:
1.
Розповідь за власним малюнком, спостереженнями, досвідом.
2.
Висловлювання "ланцюжком".
3.
Створення ситуацій для спілкування в парах з метою одержання інформації.
4.
Інсценізація прослуханих чи колективно складених казок, оповідань.
5.
Розігрування мовленнєвих ситуацій, складених на основі ситуативних малюнків (з
яких зрозуміло, про що можуть говорити герої). Після розгляду малюнка вчитель
пропонує дітям здогадатися, про що "говорять" герої, зображені на
ньому, та озвучити в парі їхню розмову-діалог.
6.
Розігрування дітьми уявних (за словесним описом) мовленнєвих ситуацій.
Етапи
проведення роботи: 1) презентація ситуації (словесний опис її умов); 2)
обговорення, формулювання реплік героїв; 3) призначення учнів на ролі; 4)
розігрування ситуації.
Такі
вправи збагачують словниковий запас учнів,
вчать висловлюватись відповідно до мовленнєвої ситуації.
Група інтерактивних методів та прийомів найбільше відповідає вимогам компетентнісно -
зорієнтованого навчання, оскільки організація інтерактивного навчання
передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, які
сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери
співробітництва, взаємодії.
Починаючи
працювати з учнями 1 класу, я поступово впроваджую елементи інтерактивного навчання, починаючи з найпростіших інтерактивних технологій, таких як „Мозковий штурм”,
„Мікрофон”, складання „Асоціативного
куща», метод «Сенкан», «Кубування», «Дискусійна сітка».
Діяльнісний аспект реалізую
через види активної діяльності та проведення нестандартних форм уроків.
Особливо ефективною є робота в парах. Перевага цієї
технології в тому, що всі діти мають можливість висловитися, обмінятися ідеями
зі своїм партнером, а тільки потім оголосити їх всьому класу. Це і є
перші спроби не тільки бути почутим, але і вчитися чути іншого, а , значить,
перші кроки до забезпечення співробітництва і виховання культури
спілкування.
Прикладами
такої роботи є: обговорення тексту,
побудова діалогів, складання прислів’їв з частин (за
принципом пазлів), складання плану
переказу, складання правил та порад,
взаємоперевірка виконаних завдань.
Наступний етап – робота
в групах . При створенні групи особливу увагу звертаю на
психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для їх
успішної спільної діяльності. Роботу в навчальних групах будую на принципах
рівноправності, намагаюсь активізувати роботу кожного учня, виховувати у
кожного учня почуття відповідальності за результативність роботи групи.
Працюючи в групах, діти отримують можливість спілкуватися, порівнювати,
аналізувати, доводити, вільно висловлювати свою думку, співпрацювати, робити
спільні висновки.
Часто в своїй практиці застосовую ігрові технології. Я
переконалась, що саме через гру відбувається невимушене спілкування дитини з
колективом. У грі розвивається уява, утверджуються образи фантазій,
виниклих ідей. Саме у грі, особливо у пору дитинства, виявляються ті якості, що
в майбутньому становитимуть основу професійності. Важливість гри полягає також
у тому, що вона надає дитині можливість помріяти, проявити уяву, дає основу
творчості, формує лідерські та виконавчі якості. А все це - є прекрасним джерелом
для збагачення словника дитини і розвитку комунікативних якостей.
У своїй педагогічній
діяльності використовую метод
проектів. Він є також однією
із основних технологій формування ключових життєвих компетентностей учнів.
Адже,працюючи над створенням проектів, діти навчаються критично мислити, чітко
усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові
ідеї, грамотно працювати з інформацією, бути комунікабельними, постійно
самовдосконалюватися.
Учні мого класу працювали
над проектами: «
Квіти в моєму житті», «Лісова аптека».
Результати проектів були
відображені у презентаціях дітей: у написанні дитячих віршів, міні – творів, в організації виставок
малюнків .
Часто
звертаюсь до проведення нестандартних уроків, адже вони додають цікавості,руйнують застиглі штампи в
організації навчально-виховного процесу школярів, спрямовуючи його в русло
активізації пізнавальної самостійності й творчої активності. У
своїй педагогічній діяльності я використовую різні форми нестандартних уроків:
- уроки-змагання (вікторини, конкурси, уроки-аукціони, уроки типу КВК;
- уроки комунікативної спрямованості; театралізовані уроки;
- уроки-подорожі, уроки милування природою;
- бібліотечні уроки.
Психолого-педагогічний
аспект
Не менш важливим у роботі
є психолого-педагогічний
аспект, що заснований на технології «створення ситуації успіху». Реалізую
її завдяки використанню таких прийомів:
- емоційне стимулювання (озвучування будь-якого, навіть незначного успіху; навіювання дитині віри в себе);
- авансування (даю шанс);
- загальна радість (емоційний відгук колективу на успіх одного із його членів).
Висновки
Систематична, послідовна і цілеспрямована робота вчителя із
використанням на уроці різних методів і прийомів навчання сприяє підвищенню
рівня засвоєння учнями навчального матеріалу, зацікавлює учнів, формує у них
позитивну мотивацію до навчання. Я можу сказати, що отримую задоволення від
своєї діяльності, тому що бачу її результати.
Мої учні є активними учасниками Українознавчої гри «Соняшник», призерами
Всеукраїнського та регіонального рівнів. Діти творчі, використовуючи власний
досвід, із задоволенням складають казки,
різноманітні міні – твори .
Мені, як учителю, необхідно зважати на те, що
мовленнєве спілкування пронизує всі види діяльності, а отже, і пам’ятати про
розвиток комунікативного мовлення учнів слід повсякчасно: на всіх уроках (адже
на багатьох із них, зокрема на уроках трудового навчання, малювання, можна
організовувати роботу в парах, яка вимагає від учнів уміння спілкуватися у
процесі спільної праці) і в позаурочний час (на перервах під час правильно
організованої ігрової діяльності, під час екскурсій до шкільної їдальні,
бібліотеки, медичного кабінету і т.д., у процесі яких учні готують свої питання
і проводять інтерв’ювання працівників. Окрім того, саме життя дітей у класі
забезпечує природні ситуації, які заохочують до різних видів використання мови,
наприклад, привітання іменинників, мам із Днем матері, запрошення батьків на
святковий ранок, прохання позичити зайвий олівець в однокласника у випадку,
якщо свій зламався і т. д.
Процес формування вмінь і навичок стає
набагато результативнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке
ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя і учнів. Саме таке
навчання формує ключові компетентності учнів, підвищує інтелект
дитини, зміцнює її віру у власні здібності, а в майбутньому – сприяє вихованню
конкурентно - спроможної особистості.
Немає коментарів:
Дописати коментар